"Наповнюєш фестиваль супер-цікавою програмою, а люди приходять на останні години другого дня", ― каже 49-річний Олег Скрипка, музикант, лідер гурту "Воплі Відоплясова", громадський діяч, організатор фестивалів "Країна Мрій" та "Рок-н-Січ".
6-7 липня в Києві відбуватиметься 10-й, ювілейний фестиваль "Країна Мрій". Що цього року буде особливого і незвичайного на фестивалі?
― Традиційні всі наші складові ― це дві музичні сцени, танцювальна й кобзарська, алея майстрів, дитяча і козацька галявини, етнофейшн, кримськотатарський майданчик, японський майданчик, книжковий ярмарок. І також доєднаємо еко-ярмарок, ярмарок екологічно чистих продуктів, товарів, косметики екологічної. Тому я думаю, що хоч оздоровлення хорошою музикою це гарно, все ж косметика і одяг екологічно чистий теж дуже важливий. І до цього всього ми ще додаємо простір духу і здоров'я. Це особливість 10-го фестивалю: ми переходимо вже в іпостась духовну. Тобто під егідою того, що фестиваль "Країна Мрій" ― оздоровлюючий, музика на фестивалі ― оздоровлююча, природно буде запросити провідні українські школи оздоровлення і практики фізичної та духовної підготовки організму. Зробимо цей експеримент, побачимо, як воно піде.
Виходить, Ви самі захоплюєтесь духовними практиками, які розвивають дух, і тому вирішили запровадити це і в своїх фестивалях?
― Так. Колись я зачитувався старовинними духовними текстами індійськими, а потім написав пісню "Розмова з Махатмою". Читав старовинну традиційну японську поезію і написав пісню "Чіо Чіо Сан". А на сьогоднішній день духовні практики ― актуальні, популярні, люди цим цікавляться, займаються і тому абсолютно природно представити це на фестивалі і об'єднати з музикою.
Я так розумію, що Ви прихильник позитивного мислення?
― Спочатку я це робив спонтанно. Завжди вірив в позитивний розвиток цивілізації. І для мене завжди було дивно, що є велика кількість людей, які не розділяють мою точку зору і мало того, вони мають багато доказів та аргументів своєї правоти. І мені ця штука була дуже довго незрозуміла, поки я не дійшов висновку, що кожна людина не тільки будує свою долю, а вона будує й антураж, світ навколо себе. Тобто слова Ісуса Христа, що треба знайти Бога в собі, ― це не метафора. Виявилось, що кожна людина ― творець і вона творить навколо себе світ. Якщо ти позитивно ставишся до світу, то й світ до тебе ставиться так само. А якщо ти ганьбиш світ, то він так і відповідатиме.
А Вам вдалося створити навколо себе Країну Мрій?
Це вкладається у формулу, як ти корабель назвеш, так він і попливе. От фестиваль ти називаєш "Країна Мрій" і бачиш, що через 10 літ, хоч це і дуже-дуже дивна річ, базуючись на твоїх зусиллях і самі собою, якимось чином дійсно матеріалізуються твої прагнення. Притягуються якісь правильні люди, які тобі допомагають, які з тобою співпрацюють, які тобі надають енергію, надихають.
Чи випадково 10-фестиваль проходитиме саме 6-7 липня?
― Цей фестиваль приурочений до свята Івана Купала. На ніч ми не йдемо, не відтворюємо традиційне свято як воно є. У рамках масштабного фестивалю це неможливо. Відтворювати обряди треба на інтимі, десь за містом і це роблять спеціалісти з фольклору, а я не є спеціаліст з фольклору. А моя мета ― модернізувати традицію, зорганізувати сучасне купальське свято, але не втратити ту енергію і красу, а навпаки, підсилити його, в тому числі сучасними технічними засобами, і пропагувати це свято серед сучасного населення.
Мета фестивалів "Країна Мрій" і "Рок-н-Січ" ― відкривати нові таланти. Наскільки вдається реалізовувати такий задум?
― На наших фестивалях десь половина виконавців ― це реалізовані відомі артисти, а половина ― це молоді виконавці. Багато виконавців готують спеціальну програму для "Країни Мрій". Я взагалі пишаюсь тим, що я спонукав до нових творчих пошуків таких артистів як "Тартак", "ТНМК", група "Сансей", колись гурт французький "Red Kardel", "Воплі Відоплясова", мій сольний проект, в цьому році Попадюк, "Астарта" і "Mad Heads XL". Наприклад, та народна музика, яку сьогодні грають "Mad Heads XL", була вперше створена якраз для "Країни Мрій" з моїх спонукань. І це настільки було успішно і цікаво, що на сьогоднішній день це став основний напрямок їхньої творчості. Ще я пишаюся, що "Країна Мрій" є майданчиком для впровадження нових проектів і для об'єднання артистів. Музиканти спілкуються на "Країні Мрій", об'єднуються в такому культурному океані і виникають нові ідеї. Це настільки величезна реальність, там настільки багато інформації, що це спонукає людей до новий проектів. Це є культурне середовище, яке рухає суспільство вперед.
Постійно отримуємо на гостьову книгу сайту "Країни Мрій" повідомлення, де люди пишуть, хочемо такі, такі колективи, які ми бачили на минулих "Країнах Мрій". І люди не розуміють, що вони ці колективи вперше побачили на фестивалі і для них це й було відкриття. А це і є фішка фестивалю. А якщо організувати междусобойчик, то фестиваль просто заглохне, бо не буде реалізовуватися основна його ідея. Люди консервативні по своїй природі, але їх треба спонукати дізнатися щось нове, відкрити їм очі на щось нове. Тому на "Країні Мрій" постійно нові артисти, постійно нові відкриття, постійно те, що вони ніколи не бачили і це є ноу-хау і родзинкою фестивалю. Адже треба не залишатися на місті, а йти і йти веред.
Яка "Країна Мрій", на Вашу думку, є найуспішнішою?
― Майбутня. Кожен раз нова.
А наскільки складно зорганізувати фестиваль?
― Найскладніше у фестивалях ― це бюрократична складова. І нам стало набагато легше організовувати фестивалі, коли ми дісталися співпраці з владою. Ми зараз співпрацюємо з київською владою і стало ну просто в три рази легше. Тобто ми зараз робимо одну третину того, що робили раніше. Тому що знайти артистів, зробити програму, привезти цих артистів, нагодувати, поселити, перевезти апаратури ― оце все, може, третина чи чверть роботи. А інші три чверті ― це просто рутина, папірці, дозволи, пожежники, "зеленбуд", міліція, коридори, кабінети і зовсім нетворчі речі. І плюс ходіння по спонсорах. Тобто більшість часу та енергії йде на це. Зараз я не скажу, що цього немає. Це є, але набагато менше.
Який фестиваль тяжче організовувати, "Країну Мрій" чи "Рок-н-Січ"?
― Однаково. Музика різна, а механізм той самий. Тобто концерт зробити, що на МАФі, що на Трухановому острові ― це та ж сама технологія. Бюджети теж приблизно однакові, тому що "Рок-н-Січ" ― більш дорогі артисти, але менше майданчиків, лише два. А на "Країні Мрій" ― набагато більше артистів, хоч немає таких дорогих артистів, але більше майданчиків, ще волонтерів треба задіювати, має бути більше адміністраторів, адже треба розселити більше артистів.
Чи окуповують себе такі фестивалі?
― Фестивалі окуповують себе за рахунок спонсорів. "Країна Мрій" має спонсорів, але ми все одно змушені продавати квитки. Бо спонсорського бюджету не вистачає. А "Рок-н-Січ" ― це був міський бюджет. Тому це і був відкритий захід для всіх. Хоч для міського бюжету це дуже важко. А точні цифри не скажу: комерційна таємниця.
Чи помічаєте Ви вплив ваших фестивалів на українців?
― Помічаю. Я, наприклад, ось йшов дві години тому і йшла родина в красивих вишиванках і так це приємно спостерігати. Тобто треба впровадити не просто традицію носити вишиванки, а впровадити традиційний фейшн. Тобто ставлення до традиційного одягу естетське, поважаюче, горде ― це в тому числі і фестиваль "Країна Мрій" привив, наші вечорниці, наші шляхетні вечорниці, етно-фейшн, який ми проводимо. Все це спонукало людей до такого трепетного ставлення до вишиванок, вишитого одягу, спонукало до креативу й до естетського підходу.
А є щось, що Вам особливо запам'яталося з фестивалів "Країна Мрій"?
― Якось в мене брали автограф - мама, тато і син. І от вони на "Країні Мрій" зустрілися, потім одружилися й народили дитину. А взагалі для мене "Країна Мрій" ― це ж територія виробницта. Насправді я цей фестиваль придумую, але для мене він лишається віртуальним проектом в голові, бо я не насолоджуюсь "Країною Мрій", як інші люди. Я пробував ходити "Країною Мрій", слухати сцени, танцювати. Але люди одразу зі мною фотографуються і все, це перетворюється в потужну фотосесію. Тому для мене головна історія така: придумав і пішов дощ чи не пішов. Ми дуже сильно зав'язані на погоді. Постійно реально молимося Богу, щоб була гарна погода. Бо у нас були неприємності кілька разів по погоді. Можуть бути ще такі якісь речі, як співпадіння з Чемпіонатом по футболу, коли публіка приходить чи не приходить. Є й такі штуки, що ти наповнюєш фестиваль супер-цікавою програмою, а люди приходять на останні години другого дня. Це теж пов'язано з культурою людей. У них немає культури фестивалів, вони не розуміють, що треба спочатку і до кінця все спожити. Бо фестиваль ― це не 90 % порожняків, а потім виходить один нарцис Олег Скрипка з баяном ― і цікаво. Треба все послухати, подивитися, пережити. І дійсно боляче, коли ти везеш, наприклад, якогось артиста з Фінляндії чи Угорщини, чи з української глибинки ― Одещини, Буковини ― і у людей не буде іншого шансу це побачити, а вони чекають тільки на те, що вкінці. Це теж свідчить про закритість людей. Ще хочеться сказати такий людям меседж, що все треба дивитися на "Країні Мрій". Не тільки відомих виконавців, а й невідомих: це еклектика, це дуже цікаво.
Чи важко було домовлятися зі іноземними виконавцями?
― Французи, які в нас були на фестивалі "Монмартр" у травні, вони зараз попросилися: "Ми хочемо до вас на "Країну Мрій". Місяць вже створюють нову програму, спеціальну, вже не таку, як тут була, на "Країну Мрій". І чехи у нас були. Вони один раз до нас в Україну на "Країну Мрій" приїхали, потім зустрічалися з моїми друзями французами через кілька років і казали, що їдьте обов'язково в Україну ― це просто якийсь рай, це просто неймовірно.А ці люди, які їздять роками по світу з гастролями. І це означає, що Україна дуже гарно виглядає на тлі інших країн.
І наостанок. У Вас трапилась аварія на дорозі. Для читачів "Газети по-українськи", скажіть, як Ви зараз почуваєтесь?
― Ну все, що у нас трапляється, - не випадково. Я розшифровую, чому воно сталося у мене в житті. Поки не можу зрозуміти. Така ситуація була, яка могла трапитись з будь-якою людиною і, скажімо, в мене шансів реагувати якось по-інакшому взагалі не було. Тобто це був єдиний такий шанс, єдина така можливість вийти з ситуації з мінімальними втратами ― постраждалих майже немає в цій ситуації.
Єдине, що мене здивувало... Хоч в принципі думав, що так воно й буде. Є така річ, як інформаційний резонанс. От якщо взяти все, що я зробив за своє життя ― написав сто пісень, започаткував фестивалі, інтерв'ю дав, телепередачі і тому подібне ― і, наприклад, покласти в одну купу, це буде інформаційний резонанс Х. І ця пригода з мотоциклом ― це резонанс інформаційний У. Так оцього в два рази більше, ніж те, що я зробив за все своє життя. Це говорить про те, що люди жаждуть крові. І показує, на що реагують самі інформзасоби. Нам дзвонять з Росії і питають: "Хто у Вас такий крутий піарщик, який все це придумав?". Це таке от життя. І якщо ми люди свідомі, нам треба знати, на що звертати увагу, адже в житті є й інше.
